Процес реорганізації адміністрування українського домену верхнього рівня .UA   Reforming .UA - Ukrainian Top Level Domain Name administration
 
 


Повернутись

Архив UANIC, червень 2003 року

 
 

Council of Europe

 
РАДА ЄВРОПИ
COUNCIL OF EUROPE

Декларация
про свободу комунікацій в Інтернет

(Страсбург, 28.05.2003)

Declaration on freedom of communication on the Internet

(Strasbourg, 28.05.2003)

(затверджена Комітетом Міністрів на 840-му засіданні заступників міністрів) (Adopted by the Committee of Ministers at the 840th meeting of the Ministers' Deputies)
Країни-члени Ради Європи, The member states of the Council of Europe,
Наголошуючи на відданості країн-членів фундаментальному праву на свободу вираження поглядів і інформації, що гарантоване Статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод; Recalling the commitment of member states to the fundamental right to freedom of expression and information, as guaranteed by Article 10 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms;
Зважаючи на те, що свобода вираження і вільна циркуляція інформації в Інтернет потребують свого підкріплення; Considering that freedom of expression and the free circulation of information on the Internet need to be reaffirmed;
Усвідомлюючи необхідність балансування свободи вираження і інформації з іншими легітимними правами й інтересами, як того вимагає параграф 2 Статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод; Aware at the same time of the need to balance freedom of expression and information with other legitimate rights and interests, in accordance with Article 10, paragraph 2 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms;
Згадуючи у зв'язку з цим Конвенції про кіберзлочинність і Рекомендацію Rec(2001)8 про саморегулювання відносно змісту (інформації); Recalling in this respect the Convention on Cybercrime and Recommendation Rec(2001)8 on self-regulation concerning cyber content;
Згадуючи також Резолюцію Й1 ухвалену на 5-й Міністерській Конференції з питань політики засобів масової інформації (Фесалоніки, 11-12 грудня 1997р.); Recalling, furthermore, Resolution No. 1 of the 5th European Ministerial Conference on Mass Media Policy (Thessaloniki, 11-12 December 1997);
Стурбовані спробами обмежити загальний доступ до комунікацій в Інтернет з політичних мотивів чи інших мотивів, що суперечить демократичним принципам; Concerned about attempts to limit public access to communication on the Internet for political reasons or other motives contrary to democratic principles;
Впевнені у необхідності твердо заявити, що попередній контроль над комунікаціями в Інтернет, незалежно від кордонів, повинен залишатися винятком; Convinced of the necessity to state firmly that prior control of communications on the Internet, regardless of frontiers, should remain an exception;
Зважаючи, більше того, що є нагальною потреба убрати бар'єри для індивідуального доступу до Інтернет, і тому доповнити вжиті раніше засоби для встановлення місць для публічного доступу у відповідності з Рекомендацією Й R (99) 14 про універсальні суспільні послуги щодо нових комунікативних і інформаційних послуг; Considering, furthermore, that there is a need to remove barriers to individual access to the Internet, and thus to complement measures already undertaken to set up public access points in line with Recommendation No. R (99) 14 on universal community service concerning new communication and information services;
Впевнені, що свобода надання послуг через Інтернет буде сприяти забезпеченню права користувачів на доступ до плюралістичного змісту (інформації) з низки місцевих і зарубіжних джерел; Convinced that freedom to establish services provided through the Internet will contribute to guaranteeing the right of users to access pluralistic content from a variety of domestic and foreign sources;
Впевнені також, що необхідно обмежити відповідальність постачальників послуг, коли вони діють лише як передавачі, або якщо сумлінно надають доступ до, або розміщують зміст (інформацію) від третіх осіб; Convinced also that it is necessary to limit the liability of service providers when they act as mere transmitters, or when they, in good faith, provide access to, or host, content from third parties;
Наголошуючи, у зв'язку з цим, на Директиві 2000/31/EC Європейського Парламенту і Ради від 8 червня 2000р. про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема електронної комерції, у внутрішньому ринку (Директива про електронну комерцію); Recalling in this respect Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information society services, in particular electronic commerce, in the Internal Market (Directive on electronic commerce);
Підкреслюючи, що свобода комунікацій в Інтернет не повинна завдавати шкоди людскій гідності, правам людини та фундаментальним свободам інших, в особливості неповнолітнім; Stressing that freedom of communication on the Internet should not prejudice the human dignity, human rights and fundamental freedoms of others, especially minors;
Зважаючи, що має бути встановлений баланс між повагою бажання користувачів Інтернет не розкривати своєї особистості і потребами правоохоронних органів відслідковувати осіб, відповідальних за кримінальні вчинки; Considering that a balance has to be found between respecting the will of users of the Internet not to disclose their identity and the need for law enforcement authorities to trace those responsible for criminal acts;
Схвалюючи зусилля постачальників послуг співпрацювати з правоохоронними органами в питаннях, що виникають у зв'язку з незаконним змістом (контентом) в Інтернет; Welcoming efforts by service providers to co-operate with law enforcement agencies when faced with illegal content on the Internet;
Відмічаючи важливість співробітництва між цими агенціями у боротьбі проти такого змісту (контенту); Noting the importance of co-operation between these agencies in the fight against such content,
Декларуючи, що вони намагатимуться дотримуватися наступних принципів у галузі комунікацій в Інтернет: Declare that they seek to abide by the following principles in the field of communication on the Internet:
Принцип 1: Правила щодо змісту для Інтернет Principle 1: Content rules for the Internet
Країни-члени не будуть застосовувати до змісту в Інтернет обмеження, що перевищуватимуть аналогічні обмеження по відношенню до інших засобів постачання змісту (контенту). Member states should not subject content on the Internet to restrictions which go further than those applied to other means of content delivery.
Принцип 2: Саморегуляція або спільна регуляція Principle 2: Self-regulation or co-regulation
Країни-члени повинні заохочувати саморегуляцію або спільну регуляцію стосовно змісту (контенту) поширюваного в Інтернет. Member states should encourage self-regulation or co-regulation regarding content disseminated on the Internet.
Принцип 3: Відсутність попереднього державного контролю Principle 3: Absence of prior state control
Державні органи не повинні застосовувати загальне блокування чи засоби фільтрації для відмови у доступі громадськості до інформації та комунікацій в Інтернет, незважаючи на кордони. Це не перешкоджає інсталяцію фільтрів для захисту неповнолітніх, зокрема, у місцях доступних для них, таких як школи чи бібліотеки. Public authorities should not, through general blocking or filtering measures, deny access by the public to information and other communication on the Internet, regardless of frontiers. This does not prevent the installation of filters for the protection of minors, in particular in places accessible to them, such as schools or libraries.
Забезпечуючи дотримання гарантій, передбачених в параграфі 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, можуть вживатися заходи для примусового вилучення явно ідентифікованого змісту (контенту) в Інтернет або, альтернативно, блокування доступу до нього, якщо компетентні національні органи приймуть попереднє або кінцеве рішення щодо його незаконності. Provided that the safeguards of Article 10, paragraph 2, of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms are respected, measures may be taken to enforce the removal of clearly identifiable Internet content or, alternatively, the blockage of access to it, if the competent national authorities have taken a provisional or final decision on its illegality.
Принцип 4: Ліквідація бар'єрів для участі індивідів в інформаційному суспільстві Principle 4: Removal of barriers to the participation of individuals in the information society
Країни-члени повинні сприяти і заохочувати доступ усіх до Інтернет комунікацій і інформаційних послуг на недискримінаційній основі за доступною ціною. Більше того, активна участь громадськості, для прикладу шляхом завантаження і підтримання індивідуальних веб-сторінок, не повинна обтяжуватись ліцензуванням чи іншими вимогами аналогічного ефекту. Member states should foster and encourage access for all to Internet communication and information services on a non-discriminatory basis at an affordable price. Furthermore, the active participation of the public, for example by setting up and running individual websites, should not be subject to any licensing or other requirements having a similar effect.
Принцип 5: Свобода надання послуг через Інтернет Principle 5: Freedom to provide services via the Internet
Надання послуг через Інтернет не повинно бути об'єктом певних дозвільних систем, застосування яких базується виключно на засобі передачі. The provision of services via the Internet should not be made subject to specific authorisation schemes on the sole grounds of the means of transmission used.
Країни-члени повинні вживати заходи для підтримки плюралістичної пропозиції послуг через Інтернет, що відповідають різним потребам користувачів та соціальних груп. Постачальникам послуг має бути дозволено діяти в регуляторному середовищі, яке гарантуватиме недискримінаційний доступ до національних та міжнародних телекомунікаційних мереж. Member states should seek measures to promote a pluralistic offer of services via the Internet which caters to the different needs of users and social groups. Service providers should be allowed to operate in a regulatory framework which guarantees them non-discriminatory access to national and international telecommunication networks.
Принцип 6: Обмежена відповідальність постачальників послуг за зміст в Інтернет Principle 6: Limited liability of service providers for Internet content
Країни-члени не повинні накладати загальні зобов'язання ні контролювати зміст (інформації) в Інтернет, до якого вони забезпечують доступ, який вони передають або зберікають, ні (зобов'язання) активно шукати факти або обставин, вказуючих на незаконну діяльність. Member states should not impose on service providers a general obligation to monitor content on the Internet to which they give access, that they transmit or store, nor that of actively seeking facts or circumstances indicating illegal activity.
Країни-члени повинні гарантувати, що постачальники послуг не нестимуть відповідальності щодо змісту (інформації) в Інтернет коли їх функція обмежена, як визначено національним законодавством щодо передачі або забезпечення доступу до Інтернет. Member states should ensure that service providers are not held liable for content on the Internet when their function is limited, as defined by national law, to transmitting information or providing access to the Internet.
У випадках, коли функції постачальників послуг є ширшими і вони зберігають контент породжений іншими сторонами, країни-члени можуть визнати їх спів-відповідальними, якщо ті не вчиняють швидких дій для видалення чи закриття доступу до інформації чи послуг незаконного характеру як тільки їм стане про це відомо, а у випадку твердження про нанесення збитків, фактів чи обставин, які викривають незаконність діяльності чи інформації. In cases where the functions of service providers are wider and they store content emanating from other parties, member states may hold them co-responsible if they do not act expeditiously to remove or disable access to information or services as soon as they become aware, as defined by national law, of their illegal nature or, in the event of a claim for damages, of facts or circumstances revealing the illegality of the activity or information.
При визначенні, у відповідності до національного законодавства, обов'язків постачальників послуг, викладених в попередньому параграфі, необхідно належним чином подбати про повагу до свободи вираження тих, хто першим зробив інформацію доступною, а також до відповідних прав користувачів інформації. When defining under national law the obligations of service providers as set out in the previous paragraph, due care must be taken to respect the freedom of expression of those who made the information available in the first place, as well as the corresponding right of users to the information.
У всіх випадках, вищезгадані обмеження відповідальності не повинне впливати на можливість видачі судових заборон з вимогою до постачальників послуг припинити чи запобігти, наскільки це можливо, порушення закону. In all cases, the above-mentioned limitations of liability should not affect the possibility of issuing injunctions where service providers are required to terminate or prevent, to the extent possible, an infringement of the law.
Принцип 7: Анонімність Principle 7: Anonymity
Щоб гарантувати захист від мережевого стеження та сприяти вільному вираженню інформації та ідей, країни-члени повинні поважати бажання користувачів Інтернет не розкривати своєї особи. Це не перешкоджає країнам-членам вживати заходів та співпрацювати щоб простежити відповідальних за кримінальні вчинки, відповідно до національного законодавства, Конвенції про захист основних прав та свобод людини та інших міжнародних угод в правовій та правоохоронній сферах. In order to ensure protection against online surveillance and to enhance the free expression of information and ideas, member states should respect the will of users of the Internet not to disclose their identity. This does not prevent member states from taking measures and co-operating in order to trace those responsible for criminal acts, in accordance with national law, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and other international agreements in the fields of justice and the police.

Оригінальний текст розміщено за посиланням

Повернутись
©UANIC, 2003 р. webmaster@ua-nic.net