Процес реорганізації адміністрування українського домену верхнього рівня .UA   Reforming .UA - Ukrainian Top Level Domain Name administration
 
 


Повернутись

Архив UANIC WG, 10 листопада 2003 року

 

Господарський Суд міста Києва
01030, м.Київ-30,вул.Б.Хмельницького,44-В, тел.216-65-72


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7.11.03
Справа N44/1

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер"
До Кабінету Міністрів України
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
на стороні позивача - Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (далі - Третя особа 1);
на стороні відповідача - Державний комітет зв'язку та інформатизації України (далі - Третя особа 2), - Об'єднання "Український мережевий інформаційний центр" (далі - Третя особа 3)
про визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів
України N 447-р "Про адміністрування домену ".UA" від 22.07.03

 

 
Суддя Коротун О.М.

Представники сторін:
від позивача: Мостовий Б.М. - дир., Смирнова Т.С.- пред. за дов.,
від відповідача: Данілкович О.В., Островська О.В. - пред. за дов.,
від третьої особи 1: не з'явилися,
від третьої особи 2: Висоцький М.В., Кобзар С.П.- пред. за дов.,
від третьої особи 3: Гончарук Ю.В.- дир., Беляневич В.Е. - пред. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

       Товариство з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України N 447-р "Про адміністрування домену ".UA" від 22.07.03.
   Позовні вимоги грунтуються на тому, що з березня 2001 року до цього часу позивач на підставі угоди N 1/2001 "Про передачу адміністративних повноважень", укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" з громадянами України Кохманюком Д.С. (діючим адміністратором публічного домену ".UA", що отримав такі повноваження згідно правил ICANN) і Свиридовим І.А. (діючим технічним адміністратором публічного домену ".UA", що отримав такі повноваження згідно правил ICANN) виконує обов'язки з адміністрування публічного домену ".UA". A внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження позивач позбавляється права здійснювати вказану діяльність, зокрема, оскільки така діяльність згідно з п.1 даного розпорядження здійснюватиметься іншою юридичною особою, а саме - об'єднанням підприємств "Український мережевий інформаційний центр".
       Позивач також в поданій позовній заяві та поясненнях від 24.09.2003 N 3/КМ зазначає, що згадане розпорядження не відповідає компетенції відповідача, оскільки Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями з визначення порядку управління адресним простором мережі Інтернет та адміністрування доменів, в тому числі домену ".UA", та прямо суперечить нормам чинного законодавства, що регулюють підприємницьку діяльність.
       До того ж, позивач вважає, що при прийнятті оспорюваного розпорядження порушено порядок видання регуляторних актів, відповідно до якого (п.п. 4, 6 Указу Президента України "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" від 22.01.2000) заборонено видання Кабінетом Міністрів України відповідних актів без обгрунтування доцільності втручання держави у відповідну сферу підприємницької діяльності, а також без попереднього погодження проекту такого акту з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва. За твердженням позивача, оспорюване розпорядження з вказаним Державним комітетом України не погоджувалося.
       У судовому засіданні 07.11.03 позивач уточнив відповідно до ст.22 ГПК України позовні вимоги та просив визнати недійсними лише пункти 1 та 3 згаданого розпорядження.
       Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.10.03 N 49-6982/47, доповненні до відзиву та у судових засіданнях позовні вимоги заперечує повністю на тій підставі, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тоді як спірне розпорядження прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" не порушує. Позивачем не доведено , що адміністратори Кохманюк Д.С. та Свиридов І.А. мають право делегувати свої повноваження іншим особам.
       Відповідач стверджує, що посилання позивача про порушення законодавства України про підприємництво є безпідставним, оскільки спірне розпорядження не позбавляє позивача прав щодо здійснення його господарської діяльності; не містить жодної заборони чи обмеження підприємницької діяльності, тому його видання не суперечить ст.14 Указу Президента України від 23.07.98 N 817 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".
       Стосовно повноважень відповідача щодо прийняття цього розпорядження, він зазначив, що ч.2 ст.5 Закону України "Про зв'язок" покладає обов'язки щодо управління національною системою зв'язку на Кабінет Міністрів України, який згідно з ст.117 Конституції України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, що є обов'язковими для виконання.
       Розпорядження відповідача видано в межах компетенції Кабінету Міністрів України (згідно з ч.2 п.1 розділу VІ постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України" від 05.06.00 N 915 акти Кабінету Міністрів України з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень), є актом з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, та спрямоване на координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері адміністрування домену ".UA".
       Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Указом Президента України від 25.05.00 N 721/2000, Третя особа 1 відповідно до покладених на неї завдань погоджує проекти нормативно-правових актів та директивних листів, які готуються з органами виконавчої влади, з питань регулювання підприємницької діяльності (регуляторні акти), готує пропозиції щодо доцільності їх видання. Таким чином, оскільки спірне розпорядження не встановлює та не роз'яснює правил діяльності суб'єктів підприємництва, також не встановлює, не змінює та не припиняє норм права, тому відповідач, на його думку, і не зобов'язаний був погоджувати цей документ з Третьою особою 1.
       Згідно з ст.27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (ухвалою суду від 25.09.03), на стороні відповідача - Державний комітет зв'язку та інформатизації України (ухвалою суду від 09.10.03) та Об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" (ухвалою суду від 27.10.03).
       Третя особа 1 в листі N 5610 від 24.09.03 зазначила, що рішення по даному спору ніяким чином не може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї з сторін, просила виключити її зі складу учасників судового процесу; також зазначила, що проект спірного розпорядження з нею не погоджувався. Клопотання судом не було задоволено, про що вказано в ухвалі суду від 09.10.03. В судове засідання 7.11.03 згадана третя особа не з'явилася. Через канцелярію суду від неї надійшло клопотання б/н від 07.11.03, в якому, зокрема, вдруге ця третя особа просила виключити її зі складу учасників судового процесу та наголосила на тому, що немає правових підстав для твердження щодо обов'язкового погодження розпорядження, що оспорюється, з даним Комітетом.
       Третя особа 2 в поясненнях від 21.10.03 N 406/10 зазначила, що позивачем у даній справі не доведено, що внаслідок видання спірного розпорядження було порушено його права чи законні інтереси. Позивачем також не доведено правомочності доданої до позовної заяви угоди, оскільки відсутні докази того, що адміністратори Кохманюк Д.С. та Свиридов І.А. мають право делегувати свої повноваження іншим особам.
       Розпорядження Кабінету Міністрів України N 447-р "Про адміністрування домену ".UA" від 22.07.03, на думку третьої особи 2, також не впливає на порядок створення та функціонування об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" і не забороняє позивачеві здійснювати свою діяльність спільно з зазначеним об'єднанням.
       Третя особа 3 в поданих суду письмових поясненнях також зазначила, що відповідно до п.9 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України діяв в межах своїх повноважень; права позивача спірним розпорядженням не порушені, тому в позові слід відмовити.
       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.03 порушено провадження у даній справі, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 25.09.03.
       Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.09.03 та від 09.10.03 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд даної справи відкладався, зокрема, на 23.10.03.
       21.10.03 позивач звернувся до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу, суд, керуючись ст.811 ГПК України клопотання позивача задовольнив.
       У судовому засіданні 23.10.03 була оголошена перерва до 27.10.03 о 9 год. 30 хв.
       В судовому засіданні 23.10.03 позивач заявив три наступних клопотання: про вжиття судом заходів до забезпечення позову, про витребування у Кабінету Міністрів України певних письмових доказів та (усне клопотання) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр".
       Клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" задоволено судом. Ухвалою суду від 27.10.03 його залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що було оголошено в судовому засіданні. Згадана Третя особа 3 приймала участь 27.10.03 в судовому засіданні у даній справі.
       27.10.03 судом було винесено також ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.11.03, зокрема, через необхідність витребування нових доказів згідно з п.3 ст.77 ГПК України.
       Вищезазначеною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.03 клопотання позивача N КХ-8 від 23.10.03 про вжиття судом заходів до забезпечення позову не задоволено, оскільки суд дійшов висновку, що в разі задоволення позову (визнання недійсним спірного розпорядження) не вбачається підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в розумінні приписів ст.66 ГПК України.
       Клопотання позивача N КХ-9 від 23.10.03 про витребування у відповідача копій певних письмових доказів судом ухвалено задовольнити частково. Згаданою ухвалою суду від 27.10.03 було зобов'язано відповідача подати суду належним чином засвідчену копію листа Кабінету Міністрів України N 49-6078/8 від 29.08.03.
       Відповідач вимоги суду виконав, зазначену копію листа надав суду.
       Позивач також вимоги суду виконав, подав суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що по цій справі ним не стверджується, що створення Об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" суперечить законодавству, адже факт створення цієї юридичної особи як такий, не зачіпає інтересів позивача; а виконання розпорядження в частині визначення Кабінетом Міністрів України цього об'єднання як особи, уповноваженої здійснювати адміністрування домену ".UA", суперечить чинному законодавству.
       В судовому засіданні 7.11.03 позивач заявив клопотання N КХ - 12 від 06.11.03 про витребування у Кабінету Міністрів України та третьої особи 2 належним чином засвідчених копій договорів, на підставі яких та ким здійснюється адміністрування доменів "KMU.GOV.UA" та "STC.GOV.UA", та просив витребувати у третьої особи 2 належним чином засвідчену копію листа N 5045/19-03-16 від 05.08.03 до Кабінету Міністрів України.
       Відповідно до приписів ч.1 ст.38 ГПК України судом відхилено клопотання позивача.
       Розглянувши подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення їх представників, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

       22 липня 2003 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження N 447-р "Про адміністрування домену ".UA".
       Пунктом 1 вищезгаданого розпорядження відповідач підтримав пропозицію Держкомзв'язку, СБУ та учасників ринку Інтернет в Україні щодо створення об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня ".UA".
       Третій особі 2 пунктом 3 спірного розпорядження доручено здійснити наступні дії: забезпечити укладення з об'єднанням підприємств "Український мережевий інформаційний центр" угоди про врегулювання відносин, пов'язаних з провадженням діяльності з управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня ".UA"; утворити разом з іншими заінтересованими органами виконавчої влади та учасниками ринку Інтернет в Україні в установленому порядку координаційну раду об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" як орган, що визначатиме порядок розподілу адресного простору, порядок і правила реєстрації та використання імен доменів в українському сегменті мережі Інтернет з урахуванням суспільних інтересів; подати у десятиденний строк Кабінетові Міністрів України проект листа до Всесвітньої корпорації з призначення доменних імен та номерів (ICANN) про початок процесу переделегування об'єднанню підприємств "Український мережевий інформаційний центр" прав адміністрування домену верхнього рівня ".UA"; забезпечити разом з об'єднанням підприємств "Український мережевий інформаційний центр" здійснення заходів, пов'язаних з переделегуванням йому прав адміністрування та делегування доменів верхнього рівня кодів країн Міжурядового консультативного комітету Всесвітньої корпорації з призначення доменних імен та номерів (GAC ICANN).
       Спір виник по даній справі з причин того, що позивач вважає, що спірне розпорядження Відповідача суперечить нормам чинного законодавства та порушує його права, а відповідач проти цього заперечує.
       Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
       Розпорядження N 447-р від 22 липня 2003 року "Про адміністрування домену ".UA" прийняте Урядом України на виконання Доручення Президента України Л.Кучми (вих. N 1-1/641 від 02.06.03) в межах своїх повноважень, відповідно до п.п. 1, 9, 10 ст.116 Конституції України, прийнятої Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Кабінет Міністрів України, зокрема, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.
       Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 117 Конституції України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, що є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр України.
       Таким чином, судом відхиляються доводи позивача про те, що Уряд України прийняв спірне розпорядження поза межами встановленої законодавством України компетенції.
       Спірне розпорядження було прийняте Урядом України з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, щодо координації діяльності органів виконавчої влади у сфері обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня ".UA".
       Суд дійшов висновку, що саме на координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері адміністрування домену ".UA" і було спрямоване спірне розпорядження (п.9 ст.116 Конституції України).
       Згідно з ч.2 п.1 розділу VІ Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.00 N 915, акти Кабінету Міністрів України з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень.
       Отже, спірне розпорядження передбачає здійснення організаційних заходів щодо створення об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" та заходів, необхідних для отримання повноважень від Всесвітньої корпорації з призначення доменних імен та номерів (ICANN). При цьому, спірне розпорядження не містить заборони позивачу здійснювати свою діяльність спільно з третьою особою 3, на день розгляду справи позивач здійснює відповідну діяльність.
       Всі оскаржувані пункти розпорядження носять організаційний характер і вимогам діючого законодавства не заперечують.
Судом спростовується довід позивача щодо того, що дане розпорядження, будучи регуляторним актом, потребувало обов'язкового погодження з Третьою особою 1.
       Спірне розпорядження не встановлює та не роз'яснює правила діяльності суб'єктів підприємництва.
       Розпорядження Кабінету Міністрів України N 447-р від 22 липня 2003 року, зокрема, його п.п. 1, 3, не містять жодної заборони чи обмеження підприємницької діяльності, тому його видання не суперечить статті 14 Указу Президента України від 23.07.98 N 817 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності, яка забороняє запровадження будь-яких заборон та обмежень підприємницької діяльності".
       На підставі викладеного порушень порядку прийняття Урядом України зазначеного розпорядження судом не встановлено.
       Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
       Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" N 02-5/35 від 26.01.00 із змінами та доповненнями). Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
       Разом з цим, позивачем не доведено та не підтверджено доказами те, які саме права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер", як юридичної особи, порушені в зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження відповідача, зокрема, п.п. 1, 3 розпорядження.
       Суду позивачем в обгрунтування порушення його прав надано угоду від 25.03.01 N 1/2001 "Про передачу адміністративних повноважень", укладену, з одного боку, Товариством з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" та громадянами України Кохманюком Д.С. і Свиридовим І.А., з другого боку, відповідно до п.1 якої Кохманюк Д.С. і Свиридов І.А. передають, а позивач приймає на себе права та обов'язки з адміністрування публічного домену ".UA" в обсязі, що обумовлений п.п. 2, 3 цієї угоди.
       Згідно з п.4 згаданої угоди, якщо інше не обумовлене додатковими угодами сторін, всі права, не передані Кохманюком Д.С. і Свиридовим І.А., позивачу не передаються і залишаються за ними.
       Суд також відзначає, що, починаючи з березня 2001 до цього часу позивач на підставі згаданої угоди виконує обов'язки з адміністрування публічного домену ".UA", що також підтверджує і сам позивач, зокрема, в поясненнях від 24.09.03 N 2/КМ, позовній заяві та в судових засіданнях.
       Позовні вимоги позивача грунтуються на тому, що згадані громадяни України, будучи адміністраторами публічного домену ".UA", отримали відповідні повноваження згідно правил ICANN, передали свої повноваження позивачу у справі на підставі вищенаведеної угоди, а тому переделегування спірним розпорядженням третій особі 3 прав адміністрування домену верхнього рівня ".UA" порушує права позивача. Зазначений довід позивача відхиляється судом.
       Правила та рекомендації Всесвітньої корпорації з присвоєння номерів та імен в мережі Інтернет (ICANN) не входять до переліку джерел, визначених ст.4 Господарського процесуального кодексу України.
       Позивачем суду не подано доказів щодо того, що Кохманюк Д.С. та Свиридов І.А. мають право делегувати свої повноваження іншим особам.
       Як вже зазначалося в рішенні суду, предметом угоди N 1/2001 від 25.03.01 є саме передача певних прав і обов'язків, що виникають з відносин адміністрування домену "UA". Разом із тим, відносини з адміністрування доменів, реєстрації (делегування) та обслуговування доменних імен регулюються вищевказаними правилами та рекомендаціями Всесвітньої корпорації з присвоєння номерів та імен в мережі Інтернет (ICANN), Уряду США та міжнародних організацій, які не входять до переліку джерел, визначених ст.4 Господарського процесуального кодексу України.
       Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не обгрунтовано та не підтверджено доказами повноваження і право саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер", як юридичної особи, на адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня ".UA".
       Поданий позивачем лист від 24.07.02 N 17-12/284 від Головного управління інформаційної політики не визнається судом як відповідний доказ та не підтверджує зазначених повноважень; спростовується наведеним в рішенні.
       Таким чином, за результатами розгляду справи судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" у зв'язку з прийняттям спірного акту, через що позовні вимоги позивача слід визнати такими, що не підлягають до задоволення.
       Суд також відзначає, що позивач, крім іншого, сам в додаткових поясненнях від 06.11.03 визнав, що ним не стверджується, що створення Третьої особи 3 суперечить законодавству, адже факт створення цієї юридичної особи не зачіпає інтересів позивача.
       Іншого правового обгрунтування позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" суду не надано.
       Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України N 447-р від 22 липня 2003 року "Про адміністрування домену ".UA" не містить порушень вимог законодавства України, прав і законних інтересів позивача та видано в межах компетенції Кабінету Міністрів України.
       За таких обставин позовні вимоги визнаються необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
       На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

       У позові відмовити повністю.
       Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя
Коротун О.М.

 

 

Повернутись
©UANIC WG, 2003 р. webmaster@ua-nic.net